Вы не зашли.
Чи справді в Україні ефективно лікують рак? Думаю, багатьом буде цікаво дізнатися реальний стан справ. Адже онкологія - це тема, яка викликає страх, невизначеність і дуже багато запитань. Дехто досі переконаний, що за якісною допомогою обов’язково треба їхати за кордон. Але ж чи так це насправді?
Неактивен
Онкологічні захворювання — це не вирок, особливо коли мова йде про своєчасну діагностику та правильне лікування. І мушу сказати, що в Україні ситуація значно краща, ніж здається на перший погляд. Є клініки, де лікування побудоване за міжнародними протоколами. Лікарі проходять стажування за кордоном, а діагностичне обладнання відповідає останнім стандартам.
До того ж, пацієнти можуть обирати — державний заклад або приватну медицину, де рівень обслуговування іноді не поступається закордонним клінікам. Важливо тільки не зволікати, не боятись ставити питання і не приймати рішення наосліп.
Неактивен
Цікаво почути, що ситуація змінюється. Бо досі часто доводилося чути про виїзди до Туреччини, Німеччини, Ізраїлю... Мабуть, це більше через недовіру, аніж через відсутність можливостей тут. Якщо дійсно є фахівці-онкологі, сучасне обладнання і уважне ставлення — це вже інакша справа. Тільки де те все можна знайти?
Неактивен
До речі, якщо вже заговорили про Ізраїль, можу розповісти, що в Києві є клініка LISOD https://www.lissod.com.ua/ua/, це лікарня ізраїльської онкології в Україні. Вона працює з 2007 року і об’єднує ізраїльських лікарів із світовими іменами та провідних українських спеціалістів. Саме ізраїльські клінічні онкологи першими консультують пацієнта - вони проводять дуже уважний огляд, ретельно вивчають усю документацію, визначають необхідний обсяг обстежень і формують план лікування.
Там дійсно прислухаються до кожного слова пацієнта. Жодне питання не лишається без відповіді, і це дуже заспокоює. Лікар пояснює, що відбувається на кожному етапі, навіщо та чи інша процедура, які очікування. Усі рішення приймаються спільно, з повагою до думки пацієнта. І знаєш, ця взаємна довіра творить дива — люди починають вірити, що можуть впоратись, що вони не самі. А це, як на мене, вже половина шляху до одужання.
Неактивен